Skip to main content

Алфавіт музичний

буквена система позначення звуків разл. висоти. Виникла не пізніше 3 ст. до н. е. в ДР. Греції, де існували дві системи А. м. У більш ранню інструмент. систему входили літери грец. і фінікійського алфавітів. У більш пізньої вок. системі використовувалися тільки грец. букви в алфавітному порядку, відповідала низхідному звукоряду.
Др. -греч. літерна нотація вживалася в Зап. Європі до 10 в. У період раннього середньовіччя виник і застосовувався нарівні з нею спосіб позначення звуків буквами лат. алфавіту. Спочатку діатоніч. звукоряд, що складався з двох співочих. октав (А - а), позначався літерами від А до Р. Пізніше стали застосовувати лише перші сім букв. При цьому способі нотація була наступною: А, В, С., D, E, F, G; а, b, с, d, e, f, g, aa. Пізніше цей звукоряд був доповнений знизу звуком сіль великої октави, позначається буквою g (гамма) грецького алфавіту. II ступінь осн. звукоряду стала застосовуватися в двох видах: висока - звук сі, називалася В durum (лат. - тверде) і позначалася квадратним шрифтом ( см. Бекар); низька - звук сі-бемоль, називалася В mollis (лат. - м'яке) і позначалася округлим шрифтом ( см. Бемоль). Згодом звук сі став позначатися лат. буквою Н. Після 12 в. пор. -століття. система буквеної нотації була витіснена невменної листом і хоральної нотації, проте в 14-18 ст.вона відродилася в різних варіантах в органних і лютневих табулатурах.

В даний час диатонический звукоряд в межах октави має наступне літерне позначення:
В країнах англ. мови ця система застосовується з одним відступом - збереглася старовинна позначення звуку сі буквою b; сі-бемоль при цьому позначається b flat (сі м'яке).
Для запису знаків альтерації до букв додаються склади: is - дієз, es - бемоль, isis - дубль-дієз, eses - дубль-бемоль. Виняток становлять звук сі-бемоль, за к-рим збереглося позначення буквою b, звуки мі-бемоль і ля-бемоль, що позначаються відповідно складами es і as. До-дієз - cis, фа-дубль-дієз - fisis, ре-бемоль - des, сіль-дубль-бемоль - geses.
В країнах англ. мови дієз позначається словом sharp, бемоль - словом flat, дубль-дієз - словами double sharp, дубль-бемоль - словами double flat, до-дієз - з sharp, фа-дубль-дієз - f double sharp, ре-бемоль - d flat , сіль-дубль-бемоль - g double flat.
Звуки великої октави позначаються прописними літерами, а малої - малими. Для звуків інших октав до букв додаються цифри або рисочки, відповідні за кількістю назв октав:
до першої октави - з1 або з '
ре другої октави - d2 або d "
мі третьої октави - є3 або е" '
фа четвертої октави - f4 або f ""
до п'ятої октави - с5 або з ""'
сі контроктави - Н1 або 1Н, або Н
ля субконтроктави - А2 або А, або для позначення тональностей до букв додаються слова: dur (мажор), moll (мінор), причому для мажорних тональностей використовуються великі літери, а для міно рних - рядкові, наприклад C-dur (до мажор), fis-moll (фа-дієз мінор) та т. п. При скороченому способі написання прописні букви (без додатків) позначають мажорні тональності і акорди, а малі - мінорні.

З введенням в муз. практику лінійної нотної системи А. м. втратив своє початкове значення і зберігся як допоміжні. засіб позначення отд. звуків, акордів і тональностей (переважно. в муз. -теоретіч. роботах).
Література
: Грубер Р. І., Історія музичної культури, т. 1, ч. 1, М. -Л. , 1941; Bellermann Fr. , Die Tonleitern und Musiknoten der Griechen, В. 1847; Fortlage K., Das musikalische System der Griechen ..., Lpz. 1847; Riemann H., Studien zur Geschichte der Notenschrift, Lpz. , 1878; Monro D. В., Modes of Ancient Greekmusic, Oxf. , 1894; Wolf J., Handbuch der Notationskunde, Bd 1-2, Lpz. , 1913-19; Sachs C., Die griechische Instrumentalnotenschrift, "ZfMw", VI, 1924; його ж, Die griechische Gesangsnotenschrift, "ZfMw", VII, 1925; Pоtirоn H., Origines de la notation alphabйtique, Revue grйgorienne ", 1952, XXXI; Соrbin S., Valeur et sens de la notation alphabйtique a Jumiіges ..., Rouen, 1955; Smits van Waesberghe J., Les origines de la notation alphabйtique au moyen вge, в сб.: Annuario musical XII, Barcelona, ​​1957; Barbour JM, The principles of Greek notation, "JAMS", XIII, 1960. в. А. Вахромеев. Музична енциклопедія. - М. : Радянська енциклопедія, Радянський композитор. Під ред. Ю. В. Келдиша. 1973-1982.