Skip to main content

Лешетіцкий Т.

(leszetycki) Теодор (Федір Осипович) (22 VI 1830 Ланьцут - 14 XI 1915 Дрезден) - польськ. піаніст і муз. педагог. Навчався у К. Черні у Відні. Концертував з 1842. У 1852-78 жив в Петербурзі, займаючись конц. і педагогічний. діяльністю. У 1862-78 професор Петерб. консерваторії. У 1878-1915 жив у Відні. З 1886 відмовився від конц. діяльності, повністю присвятивши себе педагогіці. Завоював популярність одного з найбільших в Європі фп. педагогів. У Л. займалися учні з різних країн. Мн. з них придбали світове ім'я піаністів або педагогів, в т. ч. А. Н. Єсипова (в 1880-92 його дружина), А. Шнабель, І. Падеревський, І. Фрідман, Г. Гальстон, О. С. Габрилович, В. І. Сафонов, А. Браїлівський, М. Гамбург, В. В. Пухальський, І. Слівіньскій, М. Задора, С. М. Майкапар, І. А. Венгерова. Гра Л. відрізнялася ретельністю і витонченістю обробки деталей, завершеністю фразування і пластичної ліпленням форми. Експресія його була стриманою. П'єси дрібної форми (в т. Ч. Салонні) займали в репертуарі Л. більше місце, ніж класичні. произв. Невпевненість на естраді послужила однією з причин його відмови від публічно. виступів. На становлення педагогич. системи Л. вплинули спостереження за грою А. Г. Рубінштейна (з ним Л. вів принципову суперечку про репертуар, на к-ром слід виховувати виконавців). Відкинувши принципи чисто палацовий гри попередніх фп. шкіл, створив свій метод. Розробив системи розучування муз.произв. і оволодіння техніч. майстерністю (посадка, положення ліктя, зап'ястя; принцип "кистьовий ресори", боротьба з "зажимами"). Л. прагнув до вироблення краси і повноти звуку ( "великий тон"), фразіровочних і динамічний. обробці, ретельної відпрацюванні аплікатури, широкого використання прийомів "запізнілої педалі". Хоча ряд положень методики Л. і застарів (напр., Перебільшення ролі зап'ястя), б. ч. його принципів фп. гри лягла в основу суч. прогресивних шкіл фп. педагогіки. Л. - автор опери "Перша зморшка" ( "Die erste Falte", 1867, Прага; 1881 Вісбаден) і мн. фп. п'єс, гл. обр. салонного характеру.
Література : Лешетіцкий (некролог), "Музика", 1915, No 237; Айсберг П., Лешетіцкий, там же, 1916, No 244; Коган Г., Школа Лешетіцького, "Музика" (Київ), 1925, ч. 1; Mайкапар С. М., Роки навчання (автобіографія композитора і педагога), М. - Л., 1938, гл. 5; Шнабель A., Моє життя і музика, пров. з англ. , В сб. : Сценічне мистецтво зарубіжних країн, під ред. Г. Едельман, вип. 3, М., 1967, с. 73-86; Вrйе М., Die Grundlage der Methode Leschetizkys, Mainz, 1902, 1914; Potocka A., Theodor Leschetizky, N. Y., 1903; Prentner M., Der moderne Pianist, Phil. , 1906; Unschuld v. Melasfeld M., Die Hand des Pianisten, Lpz. , 1903; Hullah A., Theodor Leschetizky, L., 1906; Newcomb E., Leschetizky as I knew him, N. Y. -L. , 1921; Bеk R., Prуba okreslenia metody Leszetyckiego, "RM", 1969, No 9, s. 12. В. Ю. Дельсон.

Музична енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія, Радянський композитор. Під ред. Ю. В. Келдиша. 1973-1982.