Skip to main content

Кю

кирг. нар. інстр. п'єси, виконувані на комуз, кияке, сурнай. Найбільш розвинені п'єси для комуз. К. зазвичай программні. У них знаходять втілення теми епіч. сказань, легенд, історич. подій, картин природи - "Семетей-К." (Ім'я епіч. Героя), "Кетбука" (ім'я монг. Хана), "Ала-Тоо" (назв. Гірського хребта). Великою популярністю користуються К., розповідають про явища сов. дійсності: "Колгоспний камбаркан", "одружує" ( "Перемога"), "Жаш Тілеке" ( "Молода мрія").
Для К. характерна імпровізаційне виконання. В його основі - одна або кілька. невеликих тематич. попевок, к-які піддаються активному вариантно-вариационному розвитку. У К. зустрічаються 2-, 3-приватні рондообразной форми. Застосовуються діатоніч. лади, найбільш споживані давньогрецький і іонійський. Часто використовуються узкооб'ёмние лади мажорного способу з субквартою. На відміну від казахських кюйев, з до-римі вони мають багато спільного, для кирг. К. пентатоника не властива. Більшість К. має активний динамічний характер, обумовлений ритмич. чіткістю і імпульсивністю. Часто до кінця виконання темп прискорюється; в процесі розвитку розмір змінюється. К. бувають двухголосний і трёхголосни, панує верхня мелодич. лінія, другий і третій голоси виконують, як правило, функцію органного пункту. Епізодично використовується рух паралельними квартами або квінтами. Найбільш споживані жанрові різновиди К.: Камбаркан, ботой, шингирама і кербез. Часто до цих традиційних назв жанрів додаються словесні визначення, що конкретизують зміст К., напр. : "Салтанат камбаркан" ( "Урочистий камбаркан"), "Жаш кербез" ( "Молодіжний кербез").
Виконає. культура К. має давні традиції. У 19-20 вв. були відомі співаки-музиканти: Куренков, Белек, Ніязали, Муратали, Токтогул. У сов. час інструментальне позов-во одержало подальший розвиток у творчості нар. музикантів: К. Орозова, І. Туманова, А. Огонбаева, Ш. Шеркулова. Мн. К. служать основою рапертуара Кирг. оркестру нар. інструментів ім. К. Орозова. Для нього складають і проф. композитори: Н. Давлесов ( "Жол-жорго" - "Іноходець"), К. Молдобасанов ( "комуз-К."). Муз. теми К. широко втілюються в творчості проф. кирг. композиторів.
Література : Затаевіч A. B., 250 киргизьких інструментальних п'єс і наспівів, (М.), 1944; його ж, Киргизькі інструментальні п'єси і наспіви, М., 1971; Бєляєв В. М., Киргизька народна музика, "СМ", 1939, No 6; Смирнов М., Творчість Муратали Куренкеева, там же, 1949, No 2; Виноградов В. С., 100 киргизьких пісень і награвань, М., 1956; його ж, Киргизька народна музика, Фр. , 1958; його ж, Токтогул Сатилганов і киргизькі акини, М. -Л. , 1952; його ж, Музична спадщина Токтогула, М., 1961; його ж, Киргизькі народні музиканти і співаки, М., 1972; Сльозко А. Е., До питання про форму киргизької інструментальної музики, в сб. : Національне та інтернаціональне в мистецтві, (Фр.), 1973. А. Е. Сльозко.

Музична енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія, Радянський композитор. Під ред. Ю. В. Келдиша. 1973-1982.