Skip to main content

Градуал

(позднелат. Graduale, від лат. Gradus - ступінь).
1) Responsorium graduale (лат.) - спів католич. богослужіння з особливим текстом для кожного свята. Г. виконувався поперемінно дияконом, хто стоїть на сходах амвона (звідси і назва Г.), і хором. У католич. богослужінні Г. завжди слід за читанням духовних віршів. Спочатку як соліст, так і хор співали по черзі цілий псалом; з плином часу сольна частина все більш скорочувалася, одночасно хор. і особливо сольна частини збагачувалися мелізматіч. прикрасами. Ранні Г. були одноголосним; в 12 в. з'явилися і многогол. Г. Розквіт жанру пов'язаний з ім'ям Перотіна (Париж, собор Нотр-Дам), який створював високохудожеств. 4-голосна Г. В 16 ст. Г. писалися в поліфонічен. манері, близькій до мотетному письма; в 17-18 ст. в них проявляються риси конц. барочного стилю. У наступні часи Г. зблизився з ін. Многогол. церк. співами.
2) Збори сольних і хор. піснеспівів католич. церк. служби (меси). Осн. частину складають пісні, що виконуються в певні церк. свята. Як додаток до Г. слідують, як правило, співи "звичайної" меси (Ordinarium missae) - Kyrie, Gloria, Credo, Sanctus / Benedictus, Agnus Dei. У католич. церквах застосовується Graduale Romanum, изд. Ватиканом в 1908.
Література : Wagner P., Einfьhrung in die gregorianischen Melodien, Tl 1. Ursprung und Entwicklung der liturgischen Gesangformen bis zum Ausgange des Mittelalters, Freiburg, 1895, Lpz. , 1911; Tl III. Gregorianische Formenlehre.Eine choralische Stilkunde, Lpz. , 1921; Johner D., Neue Schule des gregorianischen Choralgesanges, Regensburg, 1906, 1937, під загл. "GroЯe Choralschule"; Gastоuй A., Le graduel et l'antiphonaire romains. Histoire et discription, Lyon, 1913; Apel W., Gregorian chant, Bloomington, (1958); Habire F., Die Gradualien des 3. Modus und ihre musikalische Structur, в кн. : Musicus - Magister. Festschrift Th. Schrems, Regensburg, 1963.

Музична енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія, Радянський композитор. Під ред. Ю. В. Келдиша. 1973-1982.