Skip to main content

Голованов Н. С.

Микола Семенович (9 (21) i одна тисячу вісімсот дев'яносто одна, Москва -28 VIII 1953 там же) - сов. диригент, піаніст і композитор. Нар. арт. СРСР (1948). З 1900 навчався в моск. Синодальному уч-ще, де його викладачами були В. С. Орлов і А. Д. Кастальский. Закінчивши уч-ще (1909) зі званням регента 1-го розряду, працював диригентом Синодального хору; виступав, зокрема, в берлінській співочих. академії під час урочистостей з приводу 100-річчя Лейпцігській битви (1913). У 1914 закінчив Моск. консерваторію (клас композиції M. M. Іпполітова-Іванова і С. Н. Василенко). У 1915 вперше виступив як симфонічного. диригент в концерті оркестру Великого т-ра і був прийнятий в цей т-р на посаду помічника хормейстера. У 1919-28 і 1930-36 диригент, в 1948-53 гл. диригент Великого т-ра. З 1919 брав активну участь в роботі оперної студії, організованою К. С. Станіславським при Великому т-ре, перетвореної згодом (1926) в Оперну студію-театр, а потім (1928) в Оперний т-р ім. К. С. Станіславського. З кінця 20-х рр. діяльність Г. була пов'язана також з Моск. філармонією і Моск. радіоцентром, де він очолював оперний Радіотеатр. В 1937-53 був худий. рук. і гол. диригентом Великого симфонічного. орк. Всесоюзного радіо. З 1938 муз. керівник оперного відділу новоствореної (в 1935) Станіславським Оперно-драматіч. студії; совм. з реж. M. H. Кедровим брав участь в роботі над пост. опер: "Чіо-Чіо-сан" Пуччіні, "Віндзорські пустунки" Ніколаї, "Княжна Мері" Дегтярьова, "Дмитро Донський" Крюкова.
З 1907 вів педагогич. діяльність. У 1925-29 і 1943-44 професор оркестрового і оперного класів Моск. консерваторії. Постановка опери "Царева наречена", здійснена під рук. Г. (1926) студентами оперного класу і студенч. оркестром, - перший спектакль консерваторії після Окт. соціалістичної. революції. У Великому т-ре Г. пост. опери "Борис Годунов" (1948, Держ. ін. СРСР, 1949), "Садко" (1949, Держ. ін. СРСР, 1950), "Хованщина" (1950, Держ. ін. СРСР, 1951). Г. - один з самобутніх представників рус. диригентської школи. Відрізняючись видатними організаторськими здібностями і енергією, він з перших років Сов. влади став гарячим пропагандистом рус. класичні. музики і произв. сов. композиторів: М. Я. Мясковського, Д. Д. Шостаковича, С. С. Прокоф'єва, А. І. Хачатуряна, Т. Н. Хреннікова. Виконавський стиль Г. характеризувався активністю диригентської волі, емоційним напруженням, поєднанням широкої повнозвучній кантілени з яскравими динамічними контрастами. Прагнучи до найбільш повного виявлення свого творч. задуму, Г. нерідко (особливо в 1-й пол. діяльності) вдавався до сміливих (іноді спірним) оркестровим "ретуші", змінюючи текст авторської партитури. Виняткова вимогливість у роботі давала йому можливість досягати високої злагодженості оперно-симфонічного. ансамблю. У великому репертуарі Г. особливе місце належало рус. оперної класики і перш за все операм М. П. Мусоргського, Н. А. Римського-Корсакова, А. П. Бородіна. Держ. пр. СРСР (1946).
Був тонким піаністом-акомпаніатором, які виступали протягом мн. років в ансамблі з А. В. Нежданової.
Твори : опери - Принцеса Юрата (на сюжет балто. Легенди), Богатирський курган (по Г. Ібсена); для орк. -сімфонія, увертюра на рус.теми, симфонічного. поема Саломея (до пост. одноїм. п'єси О. Уайльда, Малий т-р); для фортепіано. - соната; для голосу і фортепіано. - романси; обр. нар. пісень разл. національностей. Література : Василенко С. Н., Сторінки спогадів, М. -Л. , 1948; Аносов Н., Микола Семенович Голованов, "СМ", 1951, No 5; Шавердін А., Великий театр Союзу РСР, M 1952; Некролог, "CK", 1953, I, IX; Гозенпуд А., Російський радянський оперний театр (1917-1941), Л., 1963; До 75-річчя М. С. Голованова, "СМ", 1966, No 2; Хайкін В., Бурхливе талант, "СМ", 1968, No 8. Е. Я. Рацер.

Музична енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія, Радянський композитор. Під ред. Ю. В. Келдиша. 1973-1982.