Skip to main content

Гімель

(англ. І франц. Gymel, gimel, від лат. Gemellus - парний, подвійний, близнюк; cantus gemellus - парне спів). 1) Рання середньовічна форма багатоголосся, що виникла на Брит. островах у кельтських народів ок. 13 в. Як правило, Г. 2-голосів, починається і закінчується унисоном, в основній же частині проходить в паралл. терція, Секст або децима; переходи від паралл. терцій до сексти і децима здійснюються епізодіч. протилежним рухом голосів, часом призводить до їх перехрещуванню. Відомі і 3-голосна Г., в яких брало до двох голосам звичайного Г. (supranus і tenor) додається внизу ще один голос (contra tenor bassus). Провідним голосом, як правило, є верхній. 2) Зустрічається в багатоголосних творах 15-16 ст. поділ одного з голосів на два, що утворюють рід дуету, в к-ром, як в середньовічному Г., голоси рухаються переважно в паралл. терція, Секст і децима, часом перехрещуючись. Термін застосовується і до кожного з голосів такого дуету. Г. типовий для англ. музики.
Література : Вukоfzеr М. P., The gymel, the earliest form of English polyphony, "ML", v. 16, 1935, No 2; його ж. Popular polyphony in the middle ages, "MQ", v. XXVI, 1940, No 1; його ж, Studies in medieval and renaissance music, N. Y., 1950.

Музична енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія, Радянський композитор. Під ред. Ю. В. Келдиша. 1973-1982.