Skip to main content

Дайна

(daina) - загальна назва разл. видів літів. нар. пісень. Самий пригода. вид літів. нар. творчості. Перші публікації Д. здійснив П. Руйгіс (1745), перші зб. склали Л. Реза (1825) і С. Станявічюс (1829-33). В Д. збереглися відгомони древнього світовідчуття і стародавніх вірувань первіснообщинного ладу. Осн. риси Д. - ліричність муз. і поетичний. образів, лаконічність і заокругленість муз. форми. За своєю тематикою Д. поділяються на мифологич. , Трудові, календарні обрядові, весільні, молодіжні, любовні, сімейні, дитячі, військово-історичного. , Д. соціального протесту, революційні, радянські та ін. Найбільш ранніми є дитячі, трудові, календарні обрядові, а також нек-риє весільні Д. Для виявлення нац. специфіки і осн. видів Д. з 1954 в Ін-ті літів. мови та літератури при АН Літів. РСР і з 1963 в Літів. консерваторії створюються систематич. каталоги Д.
В разл. етнічних. областях Литви склалися своєрідні виконає. традиції Д. В півд. частини Литви - в Дзукском і Занеманском краях (а також в місцевостях сх. Пруссії, населених в стародавні часи литовськими племенами) поширилося одноголосно спів. Монодіческая мелодії відрізняються імпровізаційний, ладової колоритністю (зустрічаються терцовий, квартовий лади, пентатоніка, давньогрецький, іонійський, еолійський, фригийский, дорийский, змінні лади і ін.), Ритмич. багатством, пластичністю малюнка мелодич.лінії. У північно-східній. частини Литви існує многогол. спів 2 видів: поліфонічне ( см. Сутартіне) і гомофонно-гармонічне (2 або 3-голосноє) спів. З 19 в. найпоширенішим є гомофонное дво- або трёхголосное спів. Зазвичай 2-й голос супроводжує осн. мелодію на терцію нижче, а третій (якщо є) витримує осн. звуки гармонії. У інтонаційних. структурі гомофонного багатоголосся особливу роль відіграє квінтового опора.
Література : Rйza L., Dainos oder Litauische Volkslieder, Kцnigsberg, 1825, Vilnius, 1958; Stanevicius S., Daynas Zemaycziu, Vilnius, 1829, Vilnius, 1954; Juska A., Lietuviskos dainos, t. 1-3, Kazanй, 1880-82, Vilnius, 1954; його ж, Lietuviskos svotbinйs dainos, Petropyle, t. 1-2, 1883, Vilnius, 1955; Sabaliauskas A., Lietuviu dainu ir giesmiu gaidos, Hels. , 1916; Brazys T., Lietuviu tautiniu dainu melodijos, Kaunas, 1927; Sruoga В., Dainu poetikos etiudai Kaunas, 1927; його ж, Rastai, t. 6, Vilnius, 1957; Ciurlionyte J., Lietuviu liaudies melodijos, "Tautosakos darbai", t. 5, Kaunas, 1938; її ж, Lietuviu liaudies dainos vaikams, Kaunas, 1948; eё жe, Lietuviu liaudies dainos, Vilnius, 1955; її ж, Литовське народне пісенне творчість, М. -Л. , 1966; її ж, Lietuviu liaudies dainu melodikos bruozai, Vilnius, 1969; S1aviunas Z., Sutartinйs, t. 1-3, 1958-1959; його ж, Сутартінес (Л.), 1972; Sauka D., Tautуsakos savitumas ir vertй, Vilnius, 1970. Г. Четкаускайте.

Музична енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія, Радянський композитор. Під ред. Ю. В. Келдиша. 1973-1982.