Skip to main content

Контрданси

(франц. Contredanse, від англ. Countrydance, букв. - сільський танець) - старовинний англ. нар. танець. Вперше згадується в літературі в 1579. Про історію виникнення К. відомо мало, не виключено, що танець бере свій початок від хороводів і маніфестацій в честь свята весни. Перші муз. обр. зробив комп. Дж. Плейфорд в танцювальному зб. "Англійська танцювальний вчитель» (1651), к-рий потім перевидавався 18 раз аж до 1728. До існував у двох різновидах: longway і round. Осн. особливість К. - можливість одночасним. участі будь-якої кількості пар, що утворюють коло (round) або дві протилежні лінії (longways) танцюючих, к-які по черзі повторюють відомі фігури танцю. Преим. розміри: 2/4, 6/8. Музика К. варіювалася дуже різноманітно. Кількість па доходило до дек. сотень. У 1685 з'явився в Нідерландах і Франції. Найбільшого поширення набув у 1750-62, витіснивши навіть менует. Загальнодоступність, жвавість і універсальність К. (на противагу Придв. Танцям - менует і павану, виконуваним однією-двома парами) зробили його в 18-19 ст. популярним на балах Європи (в т. ч. і Росії). Це призвело до виникнення багаточисельних. видів К.: кадриль, гросфатер, екоссез, англез, тампет, Ланс, котильйон, матредур і ін. К. називали по-різному: contredance angles - у Франції; Kontertanz frances - в Німеччині; ecosses - в ін. країнах Європи.
Найпоширеніший вид К. - франц. кадриль; беруть участь чотири або вісім пар, що утворюють каре; складається з п'яти або шести фігур; перед кожною фігурою обов'язкове ритурнель в 8-16 тактів.
Мелодії К. часто використовувалися композиторами-вёрджіналістамі як теми варіацій; в балетах - як укладе. номер (опера-балет "Полімія" Рамо, його ж балети "Пігмаліон", "Зефір" і ін., "Творіння Прометея" Бетховена; згодом Л. Бетховеном - як тема варіацій ор. 35 та фіналу Героїчної симфонії). Муз. форма К. є і у В. А. Моцарта ( "Дон Жуан"), Бетховена (12 контрданси для оркестру), П. І. Чайковського ( "Євгеній Онєгін"). Мн. мелодії К. згодом подтекстовивалісь, перетворюючись в масові пісні (напр., "Зa ira" - пісня Великої франц. революції). Теми К. ставали основою водевільних куплетів, пісень в баладних операх.
К. втрачає популярність до 1830 але зберігається в нар. побуті, особливо в Англія і Шотландії. У 20 ст. завдяки зусиллям Об-ва нар. танців, створеного в Англії в 1911, К. відроджується; видано 100 танців з "Англійського танцювального вчителя", що набули поширення в Шотландії, Німеччини, Сівши. Америці.
Література : Іванівський П. П., Бальний танець XVI-XIX ст. , М., 1963; Васильева-різдвяна М., Історико-побутовий танець, М., 1963. З. П. Панкратов.

Музична енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія, Радянський композитор. Під ред. Ю. В. Келдиша. 1973-1982.