Skip to main content

Бортнянський Д. С.

Дмитро Степанович (1751, Глухів - 28 IХ (10 X) 1825 Петербург) - рус. композитор. За національністю українець. З 1759 навчався співу і теорії музики в Придв. співочих . капелі в Петербурзі, брав участь в Придв. концертах і виставах (в 1764 виконав партію Адмета в опері "Альцеста" Раупаха на рус. либр. А. П. Сумарокова). Вивчав композицію під рук. Б. Галуппі. у 1769-79 жив за кордоном. в Італії були пост. його опери "Креонт" (1776, т-р "Сан-Бенедетто", Венеція, либр. М. Кольтелліні, в оригіналі "Антігона"), "Алкід" (1778, Венеція), " Квінт Фабій "(1779, Гер цогскій т-р, Модена). У ті ж роки Б. написав ряд вок. творів на католич. і німий. -протестантскіе реліг. тексти. Після повернення в Росію був призначений капельмейстером, з 1796 - директором вок. музики і керуючим Придв. співочих. капели. З його діяльністю пов'язаний розквіт капели. Працював також при дворі спадкоємця Павла Петровича. Для Придв. вистав написав 3 опери на франц. тексти, виконані під рук. Б. силами любителів: "Святкування сеньйора" ( "La Fкte du seigneur" 1786, Павловськ), "Сокіл" ( "Le faucon" 1786, Гатчина), "Син-суперник, або Сучасна Стратоніка" ( "Le fils rival , ou La moderne Stratonice ", 1787, Павловськ). У 80-і рр. створив ряд клавірних сонат і ансамблів. Зб. романсів Б. на франц. тексти ( "Recueil de romances et chansons ... par D. Bortniansky ...", St. Petersbourg, 1783) - єдиний зразок камерно-вок. жанру в його творчості. Надалі працював майже виключно в області хор.церк. музики.

Б. - один з найбільших рус. композиторів 18 ст. Його произв. відрізняються стрункою врівноваженістю, ясністю форми, технічні. свободою, а також мелодич. виразністю. У творчості Б. поєднуються риси класицизму і сентименталізму. Муз. мова і стілістіч. прийоми Б. близькі раннеклассіч. європ. позов-ву. Разом з тим в його музиці втілені інтонації рус. і укр. побутової пісні.
В творах 70-х рр. Б. не виходить за межі традиційних жанрів зап. -Європа. , Переважно італ. музики 2-й пол. 18 в. Але в операх на франц. тексти (найбільш значна з них - "Син-суперник") вже проявляється характерний склад творчості композитора. Камерно-інструмент. произв. Б. належать до перших зразків великої циклич. форми в рус. музиці. Виділяються квінтет (для фортепіано., Арфи, скрипки, віоли да гамба і віолончелі, 1787) і "Концертна симфонія" (для тих же інструментів з додаванням 2-й скрипки і фагота, 1790).
В історію рус. музики Б. увійшов насамперед як автор хор. духовних композицій (твори ін. жанрів не отримали популярності за межами вузького Придв. кола). Видатний майстер хор. листи a cappella, глибокий, проникливий художник, Б., долаючи рамки церковності, втілював в духовних произв. піднесену філософську лірику, насичену теплим людським почуттям. Поряд з М. С. Березовським, Б. створив новий тип рус. хор. концерту, в к-ром використані досягнення опери, поліфонічен. позовква 18 в. , Класичні. форм інстр. музики. Концерти Б. побудовані в циклич. формі, нек-риє з них містять елементи сонатности. Б. належать 35 концертів для 4-голосного мішаного хору, 10 концертів для 2 хорів, ряд ін. Церковних піснеспівів, а також світські хори, в т.ч. патріотична хорова пісня "Співак у стані російських воїнів" на сл. В. А. Жуковського (1812).
Твори (видані): Повна. зібр. соч. Дм. Бортнянського. Вид. переглянуто і исправл. П. Чайковським, т. 1-10 (духовні соч.), М., 1881-82; уривки з опер, в кн. : Історія російської музики в нотних зразках під ред. С. Л. Гінзбурга, т. 1, М. - Л., 1940, 1968; Концертна симфонія B-dur (1790), в кн. : Ліванова Т. Н., Російська музична культура XVIII століття ..., т. 2, М., 1953, Додаток: Квінтет, М. - Л., 1951; Сонати для чембало - C-dur (в сб.: Музична старина, СПБ, 1903), F-dur (в кн.: Финдейзен Н., Нариси з історії музики в Росії, т. 2, вип. VII, М. - Л., 1929, Нотний додаток, No 143; Хрестоматія з історії фортепіанної музики в Росії. Упоряд. Л. А. Баренбойм і В. І. Музалевский, М. -Л., 1949), B-dur (в кн.: Російська фортепіанна музика, Хрестоматія, вип. 1, М., 1954); Larghetto, в кн. : Финдейзен Н., Нариси з історії музики в Росії, т. 2, вип. VII, М. - Л., 1929, Нотний додаток, No 144; Увертюра до комич. опері "Le Faucon", там же, No 145. Література : Лебедєв H. A., Березовський і Бортнянський як композитори церковного співу, СПБ, 1882; Ф (індейзен) Нік. , Передбачуваний масонський гімн Бортнянського "РМГ", 1917, No 29-30; його ж, Нариси з історії музики в Росії, т. 2, вип. VI, М. - Л., 1929, с. 260-77; Асафьєв Б., Про дослідженні російської музики XVIII ст. і двох операх Бортнянського, в сб. : Музика і музичний побут старої Росії, т. 1, Л., 1927; Рабинович A., Російська опера до Глінки, М., 1948, гл. 5; Скребків С., Бортнянський - майстер російського хорового концерту, в кн. : Щорічник Ін-ту історії мистецтв, II. Театр Музика, М., 1948, с. 287-318; Доброхотов Б., Д. С. Бортнянський, М. - Л., 1950; Ліванова Т., Російська музична культура XVIII століття ..., М., 1953; Келдиш Ю., Російська музика XVIII століття, М., 1965, гл. 2; rозанов А.С., "Святкування сеньера", опера Д. С. Бортнянського, в кн. : Музичне спадок, т. III, М., 1970; Волинський І., Дмитро Бортнянський i Захiдно Украпна, в сб. : Украпнське музикознавство, кн. 6, Кіпв, 1971; Xiвріч Л., Фугатнi форми в хорових концертах Д. Бортнянського, там же. Ю. В. Келдиш.

Музична енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія, Радянський композитор. Під ред. Ю. В. Келдиша. 1973-1982.