Skip to main content

A cappella

(а капела, італ., раніше a capella, alla capella) - багатоголосний хоровий спів без инстр. супроводу. Термін "А с." походить від слова капела і увійшов у вжиток наприкінці 17 в. Спочатку позначав певний стиль хор. музики, в к-ром осн. увага зверталася не стільки на чітку передачу тексту, скільки на співучість і самостійність голосів, на гармонійність загального звучання. Стиль А с. був поліфонічним; використовувалися виключно діатоніч. лади, уникали короткі тривалості звуків. До вок. голосам могли приєднуватися інструменти. Ще в середні століття, до того як почали застосовувати термін "А с.", Цей стиль став осн. стилем культової музики; він досяг розквіту в епоху Відродження в творчості великих поліфоністів нідерландської (Жоскен Депре, Орландо Ласо) і римської (Палестрина) шкіл. З поч. 19 в. , Коли стиль А с. посів чільне місце і в світському муз. позов-ве, інструменти перестали застосовуватися в відносяться до цього стилю произв. і термін придбав суч. значення. З цього часу в зап. -Європа. країнах старовинна музика А с. часто розглядалася як досконала форма викладу церк. музики; суч. церк. музику прагнули наблизити до цього ідеалу.
Правосл. церква використовує тільки хор. спів А с. (Видатні зразки культової музики А с. Належать В. П. Титову, М. С. Березовського, А. Л. Веделю, Д. С. Бортнянського, П.І. Чайковському, С. В. Рахманінова).
Спів А с. широко поширене в нар. творчості (російською, болгарською, латиською, естонською). У ньому з великою повнотою розкриваються багатство і краса людського голосу, звідси інтерес до стилю А с. композиторів самих разл. епох (К. М. Вебер, Ф. Шуберт, Р. Шуман, І. Брамс, К. Дебюссі, М. Равель, Б. Барток, З. Коду, Н. А. Римський-Корсаков, С. І. Танєєв, А. Т. Гречанінов, А. Д. Кастальский). значить. поширення хори А с. отримали в сов. музиці (В. Я. Шебалин, Д. Д. Шостакович, Г. В. Свиридов, В. Н. Салманов). Як в СРСР, так і за кордоном існують проф. хор. колективи, які виконують переважно. музику А с.
Література : Кrоуer Th. , Zur a cappella-Frage, "AfMw", II, 1919/20; його ж, Das a cappella-Ideal, "Acta musicologica", VI, 1934; Кatz Е., Die musikalischen Stilbegriffe des 17. Jahrhunderts, Freib. in Br. , 1926 (Diss.); Handschin J., Die Grundlagen des A cappella-Stils, в кн. : Н. Hдusermann und der Hдusermannsche Privatchor, Z., 1929. В. С. Попов.

Музична енциклопедія. - М.: Радянська енциклопедія, Радянський композитор. Під ред. Ю. В. Келдиша. 1973-1982.